Гикавка у немовлят

Стаття

січ. 20, 2025

3хв

Гикавка у немовлят – це природне фізіологічне явище, яке часто викликає занепокоєння у молодих батьків. Насправді ж, це абсолютно нормальний процес, який відіграє важливу роль у розвитку дихальної системи малюка.

Гикавка у новонароджених починається ще в утробі матері, приблизно на 8-му місяці вагітності. Цей процес допомагає малюкові тренувати дихальні м'язи та готуватися до самостійного дихання після народження.

Основні фізіологічні причини гикавки варті детального розгляду, адже питання, чому немовля гикає, турбує багатьох батьків. Розглянемо основні причини:

Фізіологічні причини

Сучасні дослідження продовжують вивчати механізми виникнення гикавки, її роль у розвитку дихальної системи та зв'язок з іншими рефлексами новонароджених. Статистика показує, що це дійсно поширене явище, яке рідко потребує медичного втручання.

У випадку передчасно народжених дітей спостерігаються часті та тривалі епізоди гикавки через незрілість нервової системи та підвищену чутливість до зовнішніх подразників. Таким дітям потрібен особливо уважний догляд та спостереження.

Гикавка у новонародженого зазвичай минає самостійно, але існують перевірені методи, які можуть прискорити цей процес. Важливо розуміти, що не всі загальновідомі способи є безпечними та ефективними, оскільки причинами виникнення можуть бути:

Незрілість нервової системи та недостатній розвиток діафрагмального нерва.
Особливості харчування та швидке заковтування повітря.
Переїдання або занадто швидке годування.
Неправильне положення під час годування.
Різка зміна температури повітря або переохолодження.
Емоційне збудження малюка.
Реакція на різкі звуки або яскраве світло.

Чому немовля гикає після їжі – це окреме питання, яке потребує особливої уваги. Причина часто криється в техніці годування та кількості повітря, яке потрапляє до шлунку малюка під час прийому їжі. Важливо забезпечити правильне положення дитини під час годування та регулярне відригування повітря.

Ефективні методи допомоги при гикавці

Гикавка у дитини може іноді бути симптомом, який потребує медичної уваги. Важливо знати, коли звертатися до лікаря.

Якщо вона виникає не часто та не довго, можна спробувати самостійно допомогти малюкові:

Вертикальне положення після годування протягом 10-15 хвилин.
Легкий масаж спинки круговими рухами.
Підтримка комфортної температури в приміщенні.
Уникнення різких температурних змін.
Прикладання теплого сухого рушника до грудної клітки.
Ніжний масаж животика за годинниковою стрілкою.

Тривожні симптоми, що потребують консультації лікаря:

Гикавка, що триває понад 48 годин безперервно.
Поява блювоти або відмова від їжі.
Явний дискомфорт та занепокоєння малюка.
Порушення сну та загального стану.
Підвищення температури тіла.
Зміна кольору шкіри.
Надмірне слиновиділення.
Порушення дихання.

Діагностика гикавки

Діагностика причин тривалої гикавки завжди починається з ретельного фізикального обстеження. Лікар оцінює загальний стан дитини, проводить аускультацію легень та серця, пальпацію живота та неврологічний огляд. За необхідності можуть бути призначені додаткові методи обстеження, такі як ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, рентгенографія грудної клітки або езофагогастродуоденоскопія.

Основні напрямки профілактики:

Дотримання правильного режиму та техніки годування.
Контроль температури в приміщенні та якості повітря.
Регулярні гігієнічні процедури та масаж.
Уникнення перезбудження малюка.
Своєчасне відригування повітря після годування.
Правильний підбір одягу відповідно до температури.
Дотримання режиму дня та прогулянок.

Вікові особливості гикавки змінюються з ростом дитини. У період новонародженості (0-28 днів) епізоди гикавки найчастіші, можуть тривати 10-15 хвилин і виникати до 4-5 разів на день. У віці 1-3 місяці частота епізодів зменшується, вони стають коротшими та краще піддаються корекції. До 3-6 місяців епізоди гикавки стають рідшими, швидше минають самостійно і менше пов'язані з годуванням.

Роль батьків у подоланні гикавки неможливо переоцінити. Важливо вести спостереження за частотою епізодів, визначати тригерні фактори та оцінювати ефективність різних методів допомоги. Профілактичні заходи, включаючи правильну організацію годування та створення комфортного середовища, часто виявляються найефективнішими.

А медичні працівники повинні приділяти особливу увагу консультуванню батьків щодо фізіології процесу та навчанню правильним методам допомоги. Важливо також надавати психологічну підтримку батькам, які часто надмірно турбуються через гикавку у своїх малюків.